П’ятиосьові верстати можна розділити на п’ятиосьові з’єднувальні верстати та п’ятиосьові позиціонуючі верстати залежно від того, чи підтримують вони обертання з’єднань. Різниця між ними полягає в тому, що останній може відповідати лише вимогам 3 плюс 2, тоді як перший може виконувати як зв’язані, так і незв’язані завдання обробки. Орієнтація осі інструменту або заготовки фіксована і не змінюється в процесі обробки.
Багатоосьова обробка означає, що принаймні одна обертова вісь бере участь у русі під час процесу обробки, на відміну від обробки з нерухомою віссю. Однак слід зазначити, що участь осі обертання в русі не обов'язково означає, що вісь обертання пов'язана з віссю поступального руху. У багатьох випадках вісь обертання виконує функцію позиціонування. Цей тип обробки — це обробка 3 плюс 2, згадана вище, яка в основному спрямована на більшість механічних частин, таких як корпус коробки передач автомобіля, корпус двигуна тощо.
У тривісній програмі фрезерування дві обертові осі п’ятиосьового верстата використовуються для фіксації ріжучого інструменту в нахиленому положенні. Від цього походить назва технології обробки 3 плюс 2, яка також називається позиціонуванням п’ятиосьових верстатів. Четверта та п’ята осі використовуються для визначення напрямку інструменту у фіксованому положенні, а не безперервного принципу позиціонування 3 плюс 2 під час процесу обробки. Простіше кажучи, для обробки використовується реалізація функції трьох осей під певним кутом, тобто позиціонування. Коротше кажучи, після того, як верстат повернувся на певний кут, він все ще виконує обробку так само, як звичайний тривісний верстат.
